«Покликання – бути жінкою», – Ілона МАЗОРЧУК.
Успішна жінка – успішна всюди. Сім’я, робота, виховання дітей, саморозвиток – їй усе по плечу! Вона красива, розумна, харизматична, енергійна, впевнена у собі та щаслива. Саме так можна охарактеризувати переможницю Першого конкурсу краси, таланту та успіху «TOP WOMAN RIVNE 2018», який вперше пройшов у Рівному в грудні минулого року.
Ілона МАЗОРЧУК народилася шостою дитиною у своїй сім’ї, а тому як ніхто знає, наскільки важливо займатися саморозвитком та розуміти, ким ти є насправді. Вона завжди вірила в те, що якщо дуже чогось хочеш, увесь Всесвіт буде сприяти тому, щоб твоє бажання збулось, адже наш вік обмежений, а тому дуже важливо мати мужність дослухатися до свого серця та своєї інтуїції. Ілона за професією – юрист і психолог, але наразі увесь свій час вона залюбки віддає своєму чоловікові та своїм двом діткам – Беаті й Роберту. Про закулісся конкурсу краси, ставлення до власної перемоги, жіночу конкуренцію, власне дитинство, принципи виховання дітей та секрет щасливої сім’ї читайте у нашому ексклюзивному інтерв’ю нижче.
Скажіть, будь ласка, що спонукало Вас взяти участь у конкурсі «Top Woman Rivne»? Як вдалося наважитися?
– Було неважко. Я труднощів не боюся. Навпаки в мене вони викликають азарт. Я пішла на цей конкурс, тому що це була моя давня мрія. Адже важливо, щоб мрії здійснювалися у житті. Це надихає та піднімає самооцінку. Власне, саме це мене й спонукало до участі.
Що Вам найбільше запам’яталося з участі в конкурсі?
– Запам'яталися, швидше за все, ті відчуття, які були під час самого конкурсу. Це було щось таке дуже тривожне, але дуже приємне, немов вагітність: вона теж така особлива для жінки. Це таке щось тепле й приємне, таке, що зігріває душу. Так само й цей проект. У мене спогад про нього такий, що викликає мурашки на тілі та метелики в животі.
Що було для Вас найважчим під час участі?
– Найважчим, мабуть, було взяти себе в руки й не переживати, контролювати свої емоції, тому що переживань було дуже багато, але коли ти долаєш свої хвилювання, то тоді це все вже йде просто в кайф. Пам’ятаю, коли був перший вихід і ми демонстрували одяг від Андре Тана, то мені це не вдалося. А ось вже всі наступні виходи я взяла себе в руки, заспокоїлась – і прокайфувала.
Як Ви себе почували в умовах конкуренції серед жінок під час такого конкурсу?
– Ніколи не сприймала дівчат як конкуренток. Я сприймала кожну з них як особистість, як індивідуальність, як кожну чимось гарну і чимось привабливу, як таку, яка достойна перемогти в цьому конкурсі. Тому я тільки рада нашому знайомству. Хоча після завершення конкурсу в мене були такі відчуття, що в чомусь ставлення дівчат змінилося до мене. Це той осад, який на сьогоднішній день мені не хочеться згадувати.
Що дала Вам участь у конкурсі? За чим Ви туди йшли?
– Для мене основним була далеко не перемога. Я йшла просто за участю, за емоціями, за досвідом, за переоцінкою себе. Адже ми ростемо завдяки подоланню труднощів, коли виходимо з певної зони комфорту. Загалом враження від участі у конкурсі лише позитивні.
Як вплинула на Ваше подальше життя ця перемога?
– Не можу сказати, що якось особливо щось змінилося у моєму житті після цього. Наприклад, що після конкурсу я встаю зранку і мене чекає сніданок у ліжко, а я перестала готувати – ні. Всю роботу, яку я робила раніше, продовжую робити. Але щось таке, знаєте, непомітне змінилося всередині мене, що робить мене щасливою, що піднімає на певний рівень вище. Бо я переборола себе, тому що раніше я ніколи не виступала перед публікою: я цього завжди боялася. руки пітніли, але тепер не боюся. Я вважаю, що в житті постійно треба боротися зі своїми комплексами, своїми страхами, адже це заважає людині розвиватися й бути собою. Цей проект для мене став саме таким.
А популярність, впізнаваність Вам дав цей проект?
– Я цього не прагнула і не ставила собі за мету. Я не є публічна людина. Тому що знаю, що якщо ти працюєш для публіки, віддаєш свою енергію людям, то для сім'ї вже залишається менше, а для мене на сьогоднішній день сім'я посідає перше місце у житті, тому усю свою енергію та тепло я хочу віддавати лише сім'ї. Не можу сказати, чи стала я більш впізнаваною, чи ні. Зі мною в місті багато людей вітаються, але я не знаю точно, звідки саме вони мене знають – з проекту чи, можливо, ми познайомилися десь на інших заходах.
Як сім’я поставилася до Вашої участі в цьому конкурсі? Як рідні зреагували на Вашу перемогу?
– Позитивно. Вони підтримали мене, і я їм дуже вдячна за це. Тому моя перемога – це їхня підтримка, їх розуміння та тепло, яке вони мені віддавали в той період. У мене двоє діток – хлопчик і дівчинка. Донька минулого року брала участь у конкурсі «Перлинка Рівного». Тоді вона не перемогла. Але після моєї перемоги вона сказала: «Мама, коли мені буде 35 років, як тобі, я теж візьму головну корону, а це в мене була «перлинка-розминка». А от син наступного дня після конкурсу прийшов зранку до мене, надягнув мені корону, коли я сиділа на кухні, і сказав: «Мама, тепер ти наша королева і нічого не будеш робити. Я тобі зараз зроблю каву, і ти будеш тільки насолоджуватися життям». Чоловік також дуже зрадів моїй перемозі, хоча в нього після цього, можливо, з’явилася певна конкуренція відносно інших чоловіків.
Чи плануєте далі продовжувати свій шлях у цій галузі? Можливо, є бажання взяти участь ще у таких конкурсах?
– Я цю мрію виношувала дуже довго. У мене випала нагода нею скористатися, і я це зробила. Якщо в майбутньому в мене буде нагода в рамках іншого проекту себе спробувати, то я обов’язково використаю цю можливість.
Як Ви особисто розцінюєте свою перемогу? Чи дає вона Вам якусь додаткову місію, відповідальність?
– Звісно, що я відчуваю на собі відповідальність за перемогу перед рівнянами, їхнім вибором, тому що я ніяк не хочу їх розчарувати в тому, що вони зробили саме такий вибір. Звісно, я готова співпрацювати, йти назустріч будь-яким проектам, можливо, в плані благодійності також.
